Польські національні танці: назви та музика

Which dance is which

Якщо ви хочете лише розпізнавати їх, скористайтеся однією підказкою для кожного. Це ті п'ять, які більшість джерел вважають національними танцями Польщі, — чи то в бальній залі, концертному залі чи ресторані. Їхні назви змінюються залежно від мови, тож французькою чи англійською ви можете зустріти polonaise, mazurka або cracovienne. Полька, яку часто з ними плутають, не належить до цих п'яти. Ось однолінійний тест для кожного.

• Полонез: пари йдуть процесією, у тридольному розмірі
• Куявяк: повільний, у мінорній тональності, з розтягнутим, гнучким пульсом
• Мазур: жвавий, з сильним акцентом на другій або третій долі
• Краков'як: єдиний, що відраховується у дводольному розмірі, швидкий і синкопований
• Оберек: найшвидший, з постійним кружлянням, підйомами та стрибками

Полонез: танець-хода

Полонез має розмір 3/4. Він зародився як танець-хода на весіллях, зафіксований ще в XV столітті під назвами, як-от ходзони, що означає «танець для ходи». До XVII століття він був популярним серед аристократії та сягнув французького двору. Пари марширують у ритмі процесією, яку очолює перша пара. Ним традиційно відкривають бали, шкільні випускні та новорічні святкування. 5 грудня 2023 року ЮНЕСКО внесла полонез до свого Списку нематеріальної культурної спадщини.

Мазур: акценти в несподіваних місцях

Мазур бере початок з Мазовії та був відомий у Польщі вже в XV столітті. До XVII століття він став популярним придворним танцем. Він має розмір 3/4 або 3/8 і описується як жвавий та динамічний, з наголосом на другій або третій долі. Керівника танцю називають водзірей. За межами Польщі назва перетворилася на мазурку, і Шопен почав писати мазурки у 1824 році, спираючись на мазур, куявяк та оберек. Сільський танець під назвою мазурек ґрунтується на мазурі.

Куявяк: повільний і задумливий

Куявяк походить з Куявії, що в центральній Польщі. Його назва вперше з'явилася у 1827 році, і вважається, що він розвинувся з мазура між 1750 та 1830 роками. Він має тридольний метр, зазвичай у мінорній тональності, що надає йому сентиментального, меланхолійного звучання. Виконавці часто розтягують такти, тож темп вигинається й відчувається вільним. Це вигинання, зване rubato, — найшвидший спосіб відрізнити його від мазура. Танцювальні сюїти іноді поєднують куявяк, мазур та оберек.

Краков'як: той, що названий на честь Кракова

Краков'як походить з Кракова та Малопольщі. Він швидкий, синкопований і має дводольний метр, що робить його винятком серед п'яти. Провідний танцюрист співає та вигукує кроки, а пари рухаються колоною, а потім по колу. Його костюм, з гострою шапкою-рогативкою, прикрашеною павичевим пір'ям, став найвідомішим польським народним вбранням. У XIX столітті танець сягнув бальних зал Відня як Krakauer, а Парижа — як Cracovienne, і Шопен написав концертне Rondo à la Krakowiak у 1828 році.

Оберек: найшвидший із п'яти

Оберек має тридольний метр і є найшвидшим із п'яти. Його назва походить від польського obracać się, що означає крутитися. Танець побудований на швидких кроках, постійних обертах, підйомах і стрибках, і він залежить від того, наскільки добре кожен танцюрист уміє крутитися на швидкості. Сільські гурти центральної Польщі виконували його, а провідну роль відігравала скрипка. Він поділяє деякі кроки з мазуром. Оскільки нічого швидшого немає, він слугує фіналом програми, хоча конкретне шоу не обов'язково має завершуватися саме так.

Чому ці п'ять називають національними

Їх танцювали майже в кожному регіоні Польщі — саме тому вони стали національними, а не регіональними. Після того як армії Наполеона розійшлися Центральною та Східною Європою, французькі шляхтичі почали наслідувати селянські танці, додаючи елементи балету, і танці перебралися до бальних зал. Шопен, який часто звертався до фольклорного матеріалу, допоміг винести польську народну музику за кордон. У полонеза є й політичний бік: у XIX столітті, коли Польща зникла з карти, танець допомагав зберігати польську культуру живою. Сьогодні ці танці здебільшого виконують на великих подіях, у свята та в місцях, орієнтованих на відвідувачів. Професійні ансамблі, як-от Mazowsze та Śląsk Song and Dance Ensemble, продовжують традицію.

Почуйте їх перед поїздкою

Шопен — найпростіший спосіб почути все це вдома. Його полонези — найвідоміші в класичній музиці, а мазурки він почав писати 1824 року й писав до самої смерті 1849 року. Він також написав концертне Rondo à la Krakowiak, опубліковане як Op. 14, а остання частина його Першого фортепіанного концерту значною мірою спирається на краков'як. Це концертні п'єси, а не танцювальна музика, тож за ними важче стежити ногами. Але вони все одно показують ритми: ходу, незвичні акценти й пружність.

Hearing the difference

Щоб їх розрізняти, не треба вміти читати ноти. Лічте долі: краков'як — єдиний із дводольним розміром, тоді як полонез, мазур, куяв'як і оберек — тридольні. Серед тридольних слухайте темп і характер. Полонез іде рівним кроком. Куяв'як сповільнюється й вигинається. Мазур ставить акцент на долю, якої ви не чекали. Оберек мчить уперед і не перестає кружляти. У сільському гурті зазвичай веде скрипка, а інші інструменти звучать під нею.

Що може показати фольклорна вечеря

Корчма, де проводять краківську фольклорну вечерю, описує традиційну польську музику, пісні й танці у виконанні краківського фольклорного ансамблю. Програму вона не публікує, тож не розраховуйте побачити всі п'ять танців або в якомусь фіксованому порядку. Якщо ансамбль із Кракова, краков'як — природний вибір, але це здогад, а не обіцянка. Сприймайте цей путівник як спосіб назвати те, що ви бачите, а дати й автобус шукайте в путівнику з бронювання.

Читати далі: Квитки на фольклорне шоу в Кракові: як забронювати

Кому це не підходить

Якщо ви хочете урок танцю, вечеря-шоу — не те місце, бо танець тут є частиною вечора, побудованого навколо трапези. Якщо ви хочете побачити всі п'ять танців у фіксованому порядку, жодне знайдене нами джерело не обіцяє цього для цього шоу. А якщо вам потрібен концертний виступ із друкованою програмою, фольклорні вечори в корчмі — це інший формат. Для вечора лише з танцями шукайте концерт фольклорного ансамблю, а не вечерю-шоу.